Сьогодні клінкерна цегла - один з найпопулярніших будівельних і оздоблювальних матеріалів. Як з основних переваг можна виділити доступну вартість і відмінні експлуатаційні характеристики, але, як і у будь-якої речі в нашому всесвіті у клінкера є і свої мінуси. Про це ми і поговоримо сьогодні в цій статті. Але для початку давайте розберемося, що ж таке клінкерна цегла і як давно його використовують?

«Клінкерною» є цегла, виготовлена з глини і обпалена при високій температурі (близько 1300 -1400 градусів за Цельсієм). Чим же така цегла відрізняється від звичайного «обпаленої»? Весь секрет якраз у високій температурі. Під час випалу з глини випаровується волога, змінюється молекулярна будова і матеріал стає міцнішим, а при температурі понад 1300 градусів, відстань між молекулами стає мінімальним, що призводить до максимально міцного зв´язку між молекулами.

Взагалі, історія цегли веде нас більш ніж на 5000 років назад, в Давню Месопотамію. Представники цієї цивілізації будували свої розкішні храми з того що було під рукою: вони змушували глину з очеретом і формували з цього будівельні блоки. Вологий клімат і відсутність лісів просто не дали їм великої кількості іншого міцного матеріалу.

Якщо говорити про «обпечену» цеглу як більш досконалий виріб, то в істориків немає єдиної думки про дату його появи. Однак, свідчення говорять, що Вавилонська вежа мала одну стіну фанеровану саме обпаленою цеглою. Зрозуміло, що стародавні будівельники мало що знали про кристалічні решітки і молекулярні зв´язки і додумалися про випалювання «сирцю» емпіричним шляхом.

Згодом цегла стає все більш популярним матеріалом. Сприяє цьому поява кераміки, адже вона як раз є обпаленої глиною. Тому споруди з цегли з´являються практично по всій земній кулі, і так як нас цікавить поява саме «клінкеру» то ми відправимося відразу в Європу XVIII століття, а точніше в Нідерланди.

В цей час Європа переживає справжній будівельний бум: зводяться міста, з´являються нові підприємства і все це вимагає розвитку супутніх інфраструктур, а зокрема доріг. Для їх мощення використовувався камінь, але в деяких районах він швидко закінчувався, а в інших його і зовсім не було. Вишукане, хоч і не просте рішення застосували саме голландці, вони навчилися обпалювати глину до повного спікання. Варто відзначити, що вони використовували глину, так званих «перших відкладень» і в її властивості годі й шукати такі характеристики як однорідність складу і пластичність, тому майстрам доводилося дробити цю глину до порошку, просівати через сито, додавати воду і тільки потім замішувати і формувати блоки. Потім все це сушилося близько двох тижнів, а потім обпалюється більше 10 діб. І, не дивлячись на цей нелегкий виробничий процес, вартість одержуваної клінкерної цегли була набагато нижче використовуваного раніше каменю. Саме факт економії привів до зростання популярності клінкеру в Європі.

АВС-Кlinkergruppe 2006-2022